Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/8070/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/8070/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2016у справі№ 910/8070/16господарського судуміста Києваза позовомДержавного підприємства "Артемсіль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс"простягнення 31 290 756 грн. 90 коп.,за участю представників: від позивача: Якушев Ю.В.,від відповідача: Костюк С.В., Логачова Ю.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 касаційну скаргу ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" у справі №910/8070/16 прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 продовжено строк та відкладено розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2017 розгляд касаційної скарги відкладено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 касаційну скаргу у справі №910/8070/16 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетич М.М., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 23.02.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ДП "Артемсіль" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про стягнення 22326646,11 грн. боргу, 8964110,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позов мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Е-15/04/19 від 15.04.2009, позивачем розірвано вказаний договір. На виконання умов договору позивач перераховував відповідачу суми попередніх оплат, розмір яких за вирахуванням наданих відповідачем послуг складає 22 326 646,11 грн. Проте суму попередньої оплати відповідачем не повернуто.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя: Ковтун С.А.) провадження у справі в частині стягнення 22 326 646,11 грн. боргу припинено, у задоволенні позову в частині стягнення 8 964110,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовлено.

Припиняючи провадження в частині вимог про стягнення боргу, місцевий господарський суд послався на п.2 ч.1 ст.80 ГПК України та виходив із того, що вимоги позивача у справі №910/25369/15 та вимоги у справі №910/8070/16 про стягнення 22326646,11 грн. заявлені з одних і тих же підстав. Суд вказав, що як у справі №910/25369/15, так і у справі №910/8070/16 вимогу про стягнення 22326646,11 грн. позивач обґрунтовує однаковими фактичними обставинами.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, господарський суд першої інстанції, виходячи із норм ст.536 ЦК України, дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки розмір процентів не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (судді: Мальченко А.О. - головуючий, Жук Г.А., Дикунська С.Я.), рішення місцевого господарського суду скасовано в частині припинення провадження, позов в цій частині задоволено, стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" на користь ДП "Артемсіль" 22 326 646, 11 грн. основного боргу та 309 718, 52 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що у справі №910/25369/15 ДП "Артемсіль" зверталось до ТОВ "ТЕК "Енерготранс" із позовною вимогою про стягнення заборгованості на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, визначаючи правову природу цього боргу як майна, яке набуте без достатньої правової підстави, тобто підставою позову було позадоговірне зобов`язання.

Звертаючись із позовом у цій справі, позивач визначив іншу підставу позову - повернення грошових коштів, сплачених у якості авансу за договором.

Тому апеляційний господарський суд вказав, що висновок місцевого господарського суду про припинення провадження є безпідставним.

Пославшись на норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626, 629 ЦК України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про вмотивованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22 326 646,11 грн. коштів та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Апеляційний господарський суд погодився з рішенням місцевого господарського суду про відмову у позовній вимозі про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник вважає, що предмет та підстави позову у справах №910/25369/15 та № 910/8070/16 співпадають.

У скарзі зазначається, що ані умовами договору, ані вказаними в постанові нормами права не зобов`язано відповідача сплачувати стягувані кошти.

Скаржник вказує, що наданий позивачем акт звірки розрахунків за перше півріччя 2015 року не відображає всього обсягу правовідносин сторін за договором, не має бути прийнятий в якості доказу заборгованості відповідача, оскільки документ наданий у якості копії та є певні сумніви стосовно дійсності підпису з боку відповідача.

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Артемсіль" вважає її безпідставною.

Позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в рахунок оплати послуг, що мали б бути надані в майбутньому. Відповідач порушив умови договору та не надав позивачу оплачені авансом послуги, договір розірвано з 28.07.2015.

В межах справи №910/25369/15 позивач просив розірвати вказаний договір та стягнути сплачену суму на підставі ст.1212 ЦК України, як майно, яке набуто без достатньої правової підстави.

Звертаючись із останнім позовом позивач змінив матеріально-правову підставу позову та просив стягнути кошти в рамках зобов`язального права та у зв`язку із договірним характером спірних правовідносин.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами

15.04.2009 між ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" як експедитором та Державним підприємством об`єднанням "Артемсіль" як клієнтом укладено договір №Е-15/04/09.

За умовами договору експедитор зобов`язався за плату та за рахунок клієнта організувати у відповідності до затвердженого плану перевірок вантажів клієнта виконання експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, як у вагонах парка УЗ, так і у власному рухомому складі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що за організацію перевезень вантажів, передбачених цим договором, клієнт виплачує експедитору винагороду в розмірі 2 % від вартості перевезень та інших транспортних послуг протягом 1-го банківського дня після здійснення перевезень на підставі рахунку експедитора. Якщо при здійсненні платежу клієнт не виділяє суму винагороди та не сплачує окремим платіжним дорученням, то експедитор залишає за собою право утримувати суму винагороди експедитора самостійно з авансових платежів клієнта та закривати виставлені рахунки в хронологічному порядку.

Згідно додаткової угоди від 23.10.2013 №11/31 сторони погодили, що клієнт здійснює авансові платежі на суму вартості перевезень вантажів та інших послуг та витрати експедитора, які плануються на кожний наступний місяць надання послуг, виходячи з 25-ти добової вартості послуг.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.04.2014 щодо повернення передоплати за договором від 15.04.2009 №Е-15/04/09.

Листом від 15.07.2015 позивач заявив про свою відмову від договору та направив відповідачу додаткову угоду про розірвання договору та акт звірки розрахунків, а також повторно заявив вимогу про повернення йому суми передоплати.

У 2015 році ДП "Артемсіль" зверталося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "ТЕК "Енерготранс" про визнання договору від 15.04.2009 №Е-15/04/19 розірваним та стягнення 22 340 178,31 грн., що набуті та утримуються відповідачем без достатньої правової підстави відповідно до ст.1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25369/15 ДП "Артемсіль" відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору від 15.04.2009 №Е-15/04/09-45 та стягнення 22 326 646,11 грн. з тих підстав, що вказаний правочин фактично розірваний з 28.07.2015, а грошові кошти перераховано позивачем у якості оплати послуг, обумовлених вищевказаним договором, тобто за наявності відповідної правової підстави і не можуть бути кваліфіковані як безпідставне збагачення, тому норми статті 1212 Цивільного кодексу України у цьому випадку не підлягають застосуванню.

7. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

8. Норми права, роз`яснення пленумі ВГСУ та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Із встановлених судами обставин вбачається, що ДП "Артемсіль" зверталось до ТОВ "ТЕК "Енерготранс" у справі №910/25369/15 із позовом про стягнення заборгованості на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, визначаючи правову природу цього боргу як майна, яке набуте без достатньої правової підстави, тобто підставою позову було позадоговірне зобов`язання.

Позовні вимоги у справі, що розглядається, ґрунтуються на іншій підставі, а саме - повернення грошових коштів, сплачених як аванс за договором.

Спір між сторонами з вказаних підстав судами не розглядався, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність припинення провадження в цій частині місцевим господарським судом.

При цьому апеляційним господарським судом порушено ч.7 ст.106 ГПК України, за якою у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Місцевим господарським судом позовні вимоги ДП "Артемсіль" про стягнення з відповідача 22 326 646,11 грн. боргу у цій справі не розглядались по суті.

Тому не можна вважати постанову апеляційного господарського суду ухваленою за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження та постанова апеляційного господарського суду у справі №910/8070/16 в частині позовних вимог про стягнення 22 326 646,11 грн. боргу підлягають скасуванню.

Касаційна інстанція погоджується із мотивацією висновків господарських судів попередніх інстанцій про відмову в частині стягнення 8 964110,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Касаційна інстанція встановила порушення апеляційним господарським судом ч.7 ст.106 ГПК України та місцевим господарським судом п.2 ч.1 ст.80 ГПК, у зв`язку з чим судові рішення в частині позовних вимог про стягнення 22 326 646,11 грн. підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі до господарського суду на розгляд.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 в частині припинення провадження та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі №910/8070/16 в цій частині скасувати.

Справу №910/8070/16 в частині позовних вимог про стягнення 22 326 646,11 грн. передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

О. Кролевець